У статті — про розвиток жорстких дисків. Читайте про те, як HDD стали зменшуватись у розмірах, які формати намагалися впроваджувати та чому з цього нічого не вийшло.
Жорсткі диски використовуються у комп’ютерах та ноутбуках, серверах. І хоча з появою SSD їх вже рідше відводять під операційну систему, але коли йдеться про необхідність великих обсягів пам’яті, HDD приходять на допомогу.
HDD: початок
Ще у 1953 році IBM перейнялася розробкою накопичувача. І через чотири роки випустила перший комерційно успішний IBM 350 Disk Storage Unit — величезний, вагою майже в тонну HDD на 3,75 Мб. Пізніше, коли ПК стали компактнішими, розміри накопичувачів зменшилися до звичних нам 3,5 і 2,5 дюйма.
Чому жорсткий диск називають вінчестером?
Все через рушницю. Коли було випущено IBM-3340, він містив 2 пакети дисків по 30 Мб. Через це робочою назвою моделі стало “30-30”. Якось керівник проекту К. Хотон назвав жорсткий диск вінчестером, що було схоже на назву популярної мисливської зброї Winchester Model 1894. У неї використовувався патрон «30-30».
HDD у 1980 роках
Мобільні комп’ютери, які пізніше трансформувалися в ноутбуки, набули популярності якраз наприкінці 80-х. Спочатку в такі ПК встановлювали 3,5 дюймові вінчестери, правда, ємність у них була маленькою. Проте габарити самих комп’ютерів були, як і раніше, більшими.
Так, флагманська система 1986 року, Compaq Portable II, оснащувалась 3,5″ HDD на 20 Мб. А сам комп’ютер важив майже 12 кілограмів. А ось більш легкі та компактні мобільні ПК, оснащені акумуляторами, жорсткими дисками не оснащувалися: у них були тільки дисководи. Першим “невеликим” мобільним ПК з HDD став Compaq SLT/286, який важив вже 6,4 кілограма. Ємність жорсткого диска в ньому становила 20 Мб, але передбачалася можливість апгрейду до 40 Мб.
Лише через три роки вийшов портативний комп’ютер, який уже нагадував сучасні лептопи. Він називався Compaq LTE/286 і важив 3 кг, а товщина становила 5 см. У ньому був як дисковод класичного формату 3,5 дюйма, так і 20-мегабайтний вінчестер, тільки формату 2,5″.
2,5-дюймові HDD стали ключовим фактором, який дозволив зменшити й вагу, і розміри мобільних ПК, адже такі накопичувачі займали на 30% менше місця.
Перший HDD 2,5″ випустила фірма PrairieTek. Сталося це в 1988 році. Обсяг його становив 20 Мб, а товщина — 25 мм. І через рік диски в такому форматі стали випускати повсюдно.
Жорсткі диски у 1990 роках
У 1990 р. вийшла ще пара моделей. Вони були менших розмірів і більшої ємності. Так, тодішня новинка Prairie 120 важила лише 180 грамів, а її товщина становила 15,4 мм. Ємність збільшилася на 1,4 Мб. Використовував такий диск 1 Вт. Модель була оснащена інноваційними головками, для яких характерним було змінне зусилля притиску. Вони не контактували безпосередньо з поверхнею диска. Це виключало ризик їх поломки у разі некоректного паркування.
Друга модель — Prairie 240 — відрізнялася більшою товщиною та вагою (25, 4 мм і 258 грамів відповідно), зате ємність його була вдвічі більша — 42, 8 Мб. Енергоспоживання становило 1,5 Вт. У 1991 році компанія збанкрутувала, а її патенти купили інші фірми.
На той час багато компаній пропонували HDD ємністю понад 20 Мб. Почалися справжні перегони: майже всі виробники прагнули випустити накопичувач більшого обсягу.
Цікаво: у 90-х роках ХХ століття відзначилася фірма Toshiba. Компанія розробила HDD з нуля, при цьому її накопичувач використовував скляні пластини, а не алюмінієві, як PrairieTek.
Цікаво й те, що хоча 2,5 дюймові диски вже міцно увійшли в ужиток, єдиного формату не було: співвідношення ширини, товщини та висоти у різних моделей відрізнялося. Це не дозволяло виробникам мобільних комп’ютерів створювати універсальні слоти для HDD: комп’ютери доводилося заточувати під конкретну модель накопичувача.
Однак у 1990 році на форумі Sun Microsystems вирішили створити комітет SFF Committee, який поклав край проблемі сумісності. І в 1993 році було схвалено специфікацію SFF-8004. Завдяки їй накопичувачі для ноутбуків стали випускати у єдиному стандарті, що зробило їх універсальними.
Ємність дисків стала збільшуватися. Так, в 1992 вийшов ноутбук від IBM, оснащений HDD аж на 120 Мб, а через рік компанія анонсувала нову модель лептопа з диском на 170 Мб. Щоправда, згодом її відкликали.
Крім збільшення ємності, 1990-ті роки відзначилися і спробами компаній запровадити нові форм-фактори. Так, у 1991 році компанією Integral Peripherals було представлено жорсткий диск розміром 1,8 дюйма. Стали з’являтися інші накопичувачі у цьому форм-факторі. Вони були призначені для встановлення в компактні пристрої на кшталт плеєрів та відеокамер.
А в 1992 році HP випустила ще компактніший HDD, оснащений IDE інтерфейсом. Формат новинки складав 1,3 дюйма. Цікаво й те, що такі моделі оснащувалися акселерометром, який був призначений для захисту від падіння. Однак вони не прижилися, оскільки виявилися надто дорогими як для виробників ПК, так і для консолей для ігор.
1999 ознаменувався появою суперкомпактних вінчестерів, чий формат становив всього дюйм. Це була технологія IBM. Накопичувачі встановлювали слоти CompactFlash другого покоління. Місткість досягала 340 Мб.
Вінчестери у 2000 роки
Перший рік XXI століття ознаменувався виходом надємних HDD. Це були пристрої 2-го покоління Microdrive на 512 Мб та 1000 Мб, швидкість читання та запису також збільшилися.
Пізніше IBM продала свій підрозділ Hitachi, оскільки випустила низку невдалих рішень. І вже у 2003 році вийшли HDD на два та чотири гігабайти, а через пару років — і на 6 Гб. Тоді ж, у 2005 році, компанія Seagate анонсувала 9-гігабайтний пристрій. На основі невеликого HDD в однодюймовому форм-факторі випустили зовнішні накопичувачі з USB 2.0. Дещо пізніше компанія представила й 12-гігабайтну модель. Вона стала останньою у лінійці таких накопичувачів.
Цікаво: на надкомпактні Microdrive, коли їх анонсували, покладалося чимало надій. Вони вигравали у Compact Flash і за ємністю, і за терміном служби. Але у 2006 році обсяг пам’яті CF наздогнав Microdrive. І ще через 9 років CF остаточно витіснили дюймові диски, оскільки стали випускатися картки об’ємом 512 Мб.
У 2004 році був анонсований найкомпактніший HDD форм-фактора 0,85″, ємність якого при цьому становила 2-4 Гб залежно від моделі. Розробка належала компанії Toshiba. Новинка була призначена для мобільних телефонів, тонких лептопів, плеєрів. Проте надії компанії, які вона покладала на вихід нових iPod, не виправдалися. Річ у тому, що iPod Mini використав 1-дюймовий HDD Hitachi на 4 Гб, а наступна модель отримала ту ж ємність, але вже використовувала флеш-пам’ять.
Цікаво: у 2009 році Seagate анонсувала супертонкі 7-міліметрові HDD, а у 2013-му Western Digital випустила ще тонші диски. Їхня товщина становила 5 мм.
У 2011 році підрозділ Hitachi купила Western Digital, а підрозділ HDD Samsung придбала Seagate. І залишилося лише три виробники: WD, Seagete та Toshiba. Пізніше, кількість компаній, які пропонують нові рішення, зросла. Це з поширенням зовнішніх HDD, появою твердотільних дисків та його розвитком. І, звичайно, виросла ємність накопичувачів. Наразі виробники пропонують рішення обсягом до 18 Тб і постійно покращують моделі, найсвіжіші з яких можна придбати у нас.
Додаткова інформація про Сервери, комплектуючі, СЗД
- Анатомія серверів: огляд та характеристики
- Серверний і звичайний ОЗП: в чому ж різниця?
- Різниця між серверними і звичайними процесорами
- Як не треба вибирати сервер — 5 поширених помилок, ризики і як їх уникнути
- Переваги та недоліки серверів: Dell, HP, Supermicro та Fujitsu
- Чим блок живлення для дата-центрів відрізняється від звичайного? Як вибрати хороший БЖ для сервера?
- Ідеальне джерело живлення стандарту ATX PS2 для серверів, робочих станцій й інших систем автоматизації
- NAS-сховище — специфіка і 4 критерії вибору