Як працює вита пара (Технічні характеристики)

Розповідаємо, що собою являє витий кабель, про його види та основні параметри.

Зміст:

1. Що таке кабель вита пара
2. Типи
3. Екранування
4. Категорії витої пари
5. Інші характеристики

Це мережевий шнур, всередині якого міститься зв’язка з декількох скручених в джгути та ізольованих провідників.

Зазвичай провід має 2 або 4 пари внутрішніх жил. Їх джгутування забезпечує всім провідникам рівні в плані перешкод умови.

Напруга на провідники однієї пари подається різна. Внаслідок цього забезпечується інформаційний сигнал. Він як раз таки й полягає в цій різниці.

Мережевий кабель ділять на види за способом прокладки. Існують моделі, призначені для монтажу всередині та зовні приміщення. Перші — мають щільний буфер і надійну оболонку, яка захищає внутрішні жили від механічних пошкоджень, впливу вологи, а також пилу. Часто ізоляція таких проводів є вогнетривкою.

Призначені для зовнішньої прокладки моделі характеризуються яскраво вираженим модульним сердечником. Вони оснащуються посиленим захистом від води, пилу, механічних навантажень і температурних перепадів. Такі шнури добре переносять негоду, захищені від дії прямих сонячних променів. Багато моделей доповнені металевими тросами. Такий витий інтернет дріт краще захищений від поривів вітру. Оболонка підвісного кабелю може бути загальною для троса і провідників, або ж трос може розташовуватися окремо.

Наявність екрану захищає сигнал від радіочастотних перешкод. Екранований витий кабель беруть, якщо місце його розміщення знаходиться поруч з електроприладами та іншими джерелами електромагнітного випромінювання.

Маркуються моделі по-різному:

• UTP — неекранований кабель. Використовується, якщо монтажні умови не припускають наявність перешкод.
• Кабель FTP — дріт з одним зовнішнім екраном, виконаним з фольги.
• SFTP — кожна пара оснащена окремим захисним екраном з фольги. Також присутнє зовнішнє екранування.
• STP — у цих дротів, як і у попереднього варіанту, є екранування кожної пари. Також передбачений зовнішній захист у вигляді металевої сітки.
• U/STP — кожна пара має свій екран, а ось загальне для всіх екранування відсутнє.
• SF/UTP — моделі з парою зовнішніх екранів. Один з них зроблений з фольги, інший же представлений сіткою з міді. Також між ними присутній дренажний дріт.

Існують і інші модифікації. Кожна — відрізняється калібром і діаметром провідника, а також опором і площею поперечного перерізу. Ці характеристики представлені в таблиці.

Цей параметр відображає робочу частоту і швидкість обміну даними.

CAT1 — стандартний телефонний шнур з частотою в 0,1 МГц. Здатний передавати тільки голос або ж “цифру”. Останнє реалізується тільки за допомогою модему.

CAT2 — працює на частоті в 1 мегагерц і здатний передати всього лише чотири мегабіти даних в секунду.

Примітка: кабелі, що відносяться до цих категорій, давно застаріли та більше не використовуються.

CAT3 — працює на 16 МГц. Забезпечує максимальну пропускну здатність до 100 Мбіт/сек.

CAT4 — частота у цих моделей вище на 4 мегагерци, ніж у шнурів третьої категорії, а ось швидкість менша: 16 Мбіт/сек — їх межа. З цієї причини такі шнури вийшли з ужитку.

CAT5 — функціонує на ста мегагерцах і забезпечує продуктивність на рівні 100 Мбіт/сек.

CAT5e — частота тут на 25 МГц більше, а швидкість — в 10 разів вище.

CAT6 — така “витуха” функціонує на 250 МГц і забезпечує пропускну здатність на рівні 10 Гбіт/сек.

Примітка: кабелі живлення категорій 5-е і 6 — найпоширеніші.

CAT6a — забезпечує ту ж швидкість, що і попередній варіант, але працює на частоті, що у два рази перевищує частоту шостої категорії.

CAT7 — максимальна пропускна здатність становить все ті ж 10 Гбіт/сек. Але різниця — в частоті: 600-700 МГц. Також всі моделі цієї категорії є екранованими.

CAT7a — найбільш “спритні” кабелі: може забезпечуватися передача 40-100 Гбіт/сек даних в секунду. Швидкість залежить від довжини шнура. Частота ж варіюється в межах 1000-1200 МГц.

Коротко ця інформація викладена в наступній таблиці.

Кожен інтернет кабель має синій, коричневий, зелений і оранжевий кольори як основні.

Пара обов’язково має одно- і двоколірний провідник. Другим кольором завжди є білий. Для обміну даними потрібно, щоб жили різних пар не вступали в контакт один з одним.

Накінечник, яким обжимають кабель є з’єднувальним вузлом. Він являє собою блок, в якому всі контакти — пронумеровані.

Nota bene: оскільки контакти внутрішніх жил, які є звитими в другу і третю пару, виконують різні функції, вони розташовані не один за одним.

Контакти розташовуються таким чином:

• 4 і 5 — перебувають посередині. Вони використовуються для телефонних ліній, а також PoE. Мають сумісність з конекторами RJ-12 і RJ-45
• 1 і 2 (Tx) — передають дані.
• 3 і 6 (Rx) — виконують функцію приймання інформації.
• 7 і 8 — підходять для PoE.

З цього випливає, що в обміні інформацією участі не беруть перша, а також четверта пари. Однак це діє, тільки якщо мова йде про сервери, маршрутизатори та інші DTE-пристрої, які оснащені лан-портами з MDI.

Також існують роз’єми MDI-Х. Тут контакти розташовані трохи по-іншому: Tx — це третя, а Rx — друга пара. Такі порти використовуються в комутаторах, хабах та інших DCE-девайсах.

Від того, який тип пристроїв буде використовуватися, залежить схема, по якій їх слід пов’язувати. Так, для девайсів одного типу необхідно застосовувати перехресну, а для різних за типом пристроїв — пряму.

Важливо! Описані вище послідовності та схеми роботи “вітухі” актуальні для 10-ти та ста мегабітних інтернет-мереж. Якщо ж будуть використовуватися чотири пари, картина зміниться.

Схема EIA/TIA-568A

• Біло-зелений
• Зелений
• Біло-помаранчевий
• Синій
• Біло-синій
• Помаранчевий
• Біло-коричневий
• Коричневий.

Схема EIA/TIA-568A

• Біло-зелений
• Зелений
• Біло-помаранчевий
• Синій
• Біло-синій
• Помаранчевий
• Біло-коричневий
• Коричневий.