МістоКиев
Мова сайту
Укр
Рус
Увійти в кабінет
Каталог товарів
Пасивне мережеве обладнання
Активне мережеве обладнання
Оптичні компоненти
Короб, лотки, гофра, інструмент
Електроживлення, електрика

Особливості оптичних крос боксів + гайд з укладання кабелю в розподільний бокс

19 квітня 2022

Розповідаємо, для чого потрібні і які бувають оптичні крос-бокси. Даємо інструкції з укладання кабелю в розподільний крос.

Особливості оптичних крос боксів + гайд з укладання кабелю в розподільний бокс - фото 1

Навіщо потрібен оптичний бокс

Оптичний крос бокс необхідний, щоб побудувати надійну телекомунікаційну систему. Він потрібен для комутації та окінцювання багатоволоконних оптичних кабелів. Розподільну коробку для оптоволокна можна використовувати як всередині, так і зовні приміщення.

Розподільчий бокс може бути двох видів:

  1. окремий — встановлюється на стіні;
  2. стієчний — як правило, це патч панель оптична 19”.

Крос-бокси — ідеальний варіант для складних систем, оскільки вони:

  • захищають оптоволокно від пошкоджень під час установки та експлуатації;
  • мають стійкість до зовнішніх впливів;
  • запобігають згинанню кабелю: оптична потужність не розсіюється;
  • полегшують обслуговування, забезпечуючи швидкий доступ до вмісту;
  • дозволяють встановити пасивні девайси, таких як спліттери, мультиплексори та циркулятори.

Які бувають розподільні коробки

Настінний оптичний бокс — це коробка з металу або пластику, оснащена відкидною кришкою. Усередині розподільної коробки знаходиться монтажна панель для установки адаптерів. Під нею розташована сплайс-касета для розподілу запасів волокон, підкладки для укладання гільз, а також гнізд для розгалужувачів.

Кожна модель оснащена:

  • місцем для вводу багатоволоконних кабелів — до 4 шт.,
  • місцем для виведення розгалужених волокон — до 32 шт.,
  • отвором для адаптерів.
Порада: якщо потрібно ввести більше кабелів, краще використовувати стієчний варіант — патч панель.

Патч-панелі для оптоволоконних мереж — той же бокс, але без кришки. Передня частина оснащена адаптерами, а тильна — призначена для введення оптичного кабелю.

Дріт, який вводиться в патч-панель або крос бокс, зварюється з пігтейлом. 1 волокно = 1 пігтейл. Інша сторона “хвостика” оснащена конектором-виделкою, який вставляється в оптичний адаптер всередині бокса. Із зовнішнього боку комутація здійснюється за допомогою патч-корду. Він має більш міцний, ніж у пігтейлу, конектор і оснащений кевларом всередині. Останній потрібен для більш міцного з’єднання: якщо зачепитися за кабель, його буде непросто висмикнути.

Примітка: в розподільну коробку можна завести декілька дротів і частину їх волокон зварити один з одним, а іншу частину — вивести на порти. Така кросова муфта — можливість заощадити на зварюванні і матеріалах. Але так робити небажано, оскільки це ускладнює схему.

Моделі можуть бути оснащені різними типами адаптерів, що необхідно враховувати при виборі оптичних розподільних пристроїв. Найбільш популярні:

  • SC,
  • LC,
  • FC,
  • ST.

Виробники нерідко комплектують вироби різними аксесуарами:

  • гвинти та дюбелі знадобляться для кріплення;
  • стяжки потрібні, щоб фіксувати та організовувати кабелі;
  • гільзи та гумові ущільнювачі необхідні для захисту зварних волокон.

Як правило, оптичні кросові бокси також оснащуються замками та комплектуються ключем. Це необхідно для захисту вмісту розподільного бокса.

Також зручна оптична патч панель або коробка, оснащена пігтейлами для кабелю. Це економить час і кошти на покупку цих аксесуарів.

Розподільні оптичні коробки можуть захищати не тільки від вологи й пилу, а й бути антивандальними. Такі моделі не мають додаткових отворів, а також забезпечені спеціальною прокладкою для підвищення герметичності.

Як укласти оптоволоконний кабель в бокс: інструкції

Принцип роботи крос-боксів полягає в з’єднанні внутрішніх і зовнішніх волоконно-оптичних кабелів, які виходять з мережевого обладнання, з перехідними адаптерами — розетками. Закінчення волокон комутуються за допомогою допоміжних кабелів.

У боксі кабель розварюють на адаптери, використовуючи пігтейли та спеціальні гільзи. Після цього розподільний бокс з’єднують з мережевим обладнанням за допомогою патч кордів.

Розглянемо порядок дій докладніше.

Вводимо в оптичний розподільний бокс кабель для зовнішньої прокладки й обробляємо його:

  • Оголюємо кінці кабелю.
  • Зачищаємо ізоляцію, відступивши від краю 2-3 см.
  • Оголені кінці провідників очищаємо від жиру і пилу. Для цього обробляємо їх спиртовим розчином (як правило, використовується спеціальний засіб на основі спирту).
  • За допомогою сколювача відколюються торці волокон під кутом. Це потрібно, щоб якомога точніше поєднати кінці волокон один з одним.

Далі:

  • Закріплюємо силовий елемент кабелю в крос боксі, заводимо оптичний модуль в сплайс-касету і закріплюємо його за допомогою нейлонових стяжок. Тут важливо не передавити модуль.
  • Заводимо половину волокон на одну частину холдерів, а іншу половину — на другу частину. Тепер відміряємо волокна в касеті та відрізаємо зайве.
  • Вводимо в розподільну коробку кабель для внутрішньої прокладки й обробляємо його так, як було описано вище. Заводимо кабель в сплайс-касету і закріплюємо.
  • У прохідні адаптери оптичного кросу встановлюємо пігтейли та маркуємо кожен з них наліпкою з номером. Для комфортного монтажу пігтейли повинні бути як мінімум півтораметровими. Зазвичай пігтейли, які йдуть в комплекті з оптичними кросами, як раз потрібної довжини.

Зварюємо оптичний кабель. Це потрібно, щоб з’єднання між обома кінцями волокон було максимально міцним. Як це робиться:

  • Торці очищаємо від гідрофобного матеріалу. На волокна одного з кабелів надягаємо гільзи. Для цього потрібно спеціальне пристосування, яке складається з термозбіжних трубок і силового стрижня.
  • Ще раз протираємо все спиртовим розчином.
  • Укладаємо волокна, які потрібно з’єднати, у V-подібні канавки зварювального апарату.
  • Поєднуємо волокна за допомогою мікроскопа. Якщо у вас автоматичний зварювальний апарат, цей крок не обов’язковий.
  • ННагріваємо електричну дугу до певної температури. Як правило, в інструкції до зварювального приладу вона вказана.
  • Коли температура досягне потрібного показника, поєднуємо торці волокон за допомогою мікродоводки.
  • Чекаємо, поки апарат протестує з’єднання за допомогою механічної деформації. Таким чином оцінюється міцність з’єднання, а також загасання, що вноситься стиком.
  • Комплект для захисту з’єднань поміщаємо на локальну зону, а потім відправляємо місце стику в теплову камеру, де здійснюється термоусадка захисного компонента.
Примітка: ще один спосіб — механічне з’єднання. Тут використовується корпусний з’єднувач, оснащений V-подібними канавками, і монтажний столик.

Однак цей метод не може замінити зварювальний спосіб: він годиться тільки для тимчасового відновлення ліній зв’язку.

  • Після зварювання всі волокна укладаємо в сплайс-касету. При укладанні оптичного волокна і пігтейлів важливо не допускати вигинів радіусом менше ніж 4 см.
  • Сплайс-касету закриваємо кришкою. Перед цим необхідно переконатися, що вона не буде передавлювати оптоволокно і пігтейли.
  • Закриваємо бокс.

От і все. Як видно, розварювання — досить кропітке заняття. Тут потрібен не тільки відповідний апарат, а й майстерність.

Додаткова інформація про оптичні панелі і бокси