Оптичні модулі SFP+ призначені для розгортання мереж з 10-гігабітною швидкістю. Всі оптоволоконні перетворювачі мають 2 інтерфейси — мідний і оптичний, що дозволяє їм перетворювати один сигнал в інший. Моделі з оптичним інтерфейсом відрізняються типом оптоволокна, з яким вони працюють, а також використовуваними технологіями.
Про те, які бувають оптичні трансивери, читайте в статті. З неї ви дізнаєтеся про влаштування, види та особливості модулів SFP+.
Як влаштований трансивер SFP+?
Перетворювач сигналів складається з:
- Передавача (Tx) — лазера.
- Широкосмугового фотоприймача (Rx).
- Оптичного або мідного роз’єму (їх може бути декілька).
- Друкованої плати.
- Плати EEPROM.
- Контактних доріжок.
- Корпуса з металу.
- Механізму фіксації.
Особливості модулів SFP+ з інтерфейсом RJ-45
Оскільки такий модуль здатний на 10-гігабітну передачу даних, з ним використовуються виті кабелі відповідних категорій — від шостої та вище. Варто відзначити, що модуль, який працює з дротами зазначених категорій, здатний передавати сигнал на дистанцію, яка становить максимум 30 метрів. Втім, бувають модулі, які підтримують дистанцію в 80 метрів, але вони зустрічаються рідше.
Такий SFP+ модуль з RJ45 широко використовується завдяки двом своїм ключовим перевагам — меншої вартості та зниженому майже у два рази, а то й більше, споживанням енергії (2,5 Вт проти 4-8 Вт), а ще за рахунок більш простого, ніж в оптоволокна, розгортання.
Головні характеристики оптичного модуля SFP+ багатомодового типу
Ці модулі створені для роботи на коротких дистанціях — до кілометра. Такі пристрої є компактними вставними трансиверами, які виконують функцію приймача оптичного сигналу або ж його передавача. Існує 2 види моделей, які використовуються з оптоволокном ММ:
- 10GBASE SR — більш популярний варіант з дальністю передачі до 300 метрів по оптоволокну класу ОМ3. Мінімальна ж довжина лінії для таких модулів дорівнює двом метрам, що відповідає стандарту IEEE 802.3ae.
- 10GBASE LRM — ці модулі працюють з меншою відстанню. Максимальна довжина кабелю класу ОМ3 становить 220 метрів. Мінімальна ж дистанція становить 2 м, як і у трансиверів попереднього типу.
Види модулів SFP+ одномодових
Моделі для роботи з оптоволокном Single Mode використовуються для трансляції світлового сигналу на далекі дистанції. Як правило, моделі підключаються до відповідних портів світчей і підтримують можливість гарячої заміни.
| Вид модуля SFP+ для SM | Довжина хвилі | Відстань |
|---|---|---|
| 10GBASE-LR | 1310 нм | від 2 метрів до 10 кілометрів |
| 10GBASE-ER | 1550 нм | до 40 кілометрів |
| 10GBASE-ZR | 1550 нм | до 80 кілометрів |
Особливості 3 типів модулів:
- LR виготовляється за допомогою лазера, для якого характерний розподіл зворотного зв’язку. Такий лазер коштує дорожче, ніж той, що застосовується в SR модулях (VCSEL). Однак LR потужніше та працюють з більшою довжиною хвилі, що й дає можливість модулю з’єднуватися з волокном малого діаметра на великих дистанціях.
- ER, на відміну від трансиверів, які ми описали вище, обладнаний лазером з зовнішньою модуляцією. Він дуже потужний, тому для ВОЛЗ довжиною менше ніж 20 кілометрів вимагає використання відповідного атенюатора.
- ZR — теж потребує атенюатора, але вже якщо дистанція передачі сигналу менше ніж 80 кілометрів. Відзначимо, що цей модуль не належить IEEE стандарту, однак багато виробників досі випускають моделі цього типу.
Спеціалізовані трансивери WDM і BiDi
Спочатку розглянемо варіант, який використовує мультиплексування з поділом по робочій довжині хвилі — модуль SFP+ WDM. Всього є два види моделей, які використовують цю технологію:
- CWDM — в основному працюють на 18 відповідних довжинах хвиль (які входять в діапазон довжин 1270-1610 нанометрів) з дистанцією 10-80 кілометрів.
- DWDM — працюють на відповідних довжинах хвиль в діапазоні від CH17 і до CH61. Такий варіант здатний передавати світловий сигнал на дистанцію, що досягає 80 км.
Моделі зі спектральним ущільненням каналу нерідко купують для великих інфраструктур, включаючи дата-центри — там, де важливі масштабованість і гнучкість.
Що стосується модуля SFP+ BiDi, то на відміну від інших трансиверів, він використовує одне волокно для прийому/передачі сигналу на окремих довжинах хвиль. При цьому використовується технологія WDM. Такі трансивери працюють в парі, оскільки один пристрій працює тільки на прийом або ж тільки на відправку даних. При цьому довжина лінії може складати як 10 км, так і 120 кілометрів. Такий варіант популярний в більшості інфраструктур завдяки максимальної ємності та невисокої вартості.
Висока пропускна здатність, можливість перетворення середовища — головні переваги та причини популярності трансиверів типу SFP+. Крім того, модулі забезпечують швидке та комфортне розгортання, а тому повсюдно використовуються в дата-центрах і будь-яких інших великих інфраструктурах, вимогливих до швидкості.