Свитч являє собою пристрій, який дає можливість об’єднати кілька ділянок комп’ютерної мережі. Комутатор — це щось на зразок моста між комп’ютерами та мережею. На відміну від концентратора, такий девайс здатний передавати пакети визначеному одержувачу, що знижує навантаження на мережу шляхом оптимізації її роботи. Це також позитивно позначається на безпеці.
Традиційно, виділяють такі типи комутаторів, як керовані та некеровані. Перші — більш функціональні. Вони забезпечують гнучке налаштування безпеки та рівнів доступу.
Також подібні пристрої відрізняються кількістю портів. Чим їх більше, тим більше комп’ютерів можна під’єднати до одного комутатора.
Цікаво: деякі свитчи підтримують PoE. Це дає можливість використовувати їх порти для харчування девайсів через виту пару.
Як підключити мережевий комутатор
З підключенням некерованого комутатора все дуже просто, оскільки такі моделі підтримують технологію Plug Play. Це означає, що досить з’єднати пристрій з маршрутизатором по Ethernet-кабелю, а потім — під’єднати до перемикача комп’ютери. Після цього все запрацює: ніяких додаткових налаштувань не потрібно.
Рекомендація: якщо свитч оснащений VIP портом, то краще виконувати комутацію з роутером через нього.
У випадку з керованою моделлю так просто виконати підключення не вийде. Річ у тім, що тут важливі такі моменти, як:
- IP — він може збігатися з адресою маршрутизатора або іншого мережевого обладнання.
- DHCP — може бути активований на свитчі.
Якщо це так, то перемикач як мінімум не буде працювати, а як максимум — мережа “ляже”. Крім того, керовані пристрої дозволяють виконувати гнучке налаштування мережі, тому рекомендується змінити параметри під себе відразу ж.
Оскільки ми з’ясували, що налаштовувати некеровану модель нема потреби, в наступному розділі йтиметься про налаштування керованого свитча.
Як налаштувати мережевий комутатор
Насамперед свитч необхідно з’єднати з комп’ютером за допомогою LAN-кабелю. Далі необхідно зайти в налаштування, скориставшись веб-браузером. Можливо, для цього доведеться перенастроювати підключення до мережі ПК.
Слід зазначити, що у пристроїв різних виробників інтерфейс і назви параметрів відрізняються. Втім, різниця не така вже значна, тому розібратися можна інтуїтивно. У цьому розділі ми наведемо базові налаштування.
Щоб зайти в параметри, в браузері слід ввести IP комутатора. Зазвичай, ця інформація є на наклейці, розташованій на корпусі пристрою, або ж в його паспорті. Після введення адреси відкриється віконце з полями, призначеними для введення логіна, а також пароля. Якщо перемикач новий і використовується вперше, то в обидві рядки потрібно ввести слово “admin”.
Порада: якщо свитч вже налаштовували та змінили дані для входу, а користувач їх не знає, можна виконати скидання налаштувань. Для цього є спеціальна кнопка.
В налаштуваннях потрібно задати статичний IP для комп’ютера. Адреси у ПК і перемикача повинні бути різними, а от підмережа — однаковою.
Далі необхідно:
- Упевнитися, що сервер DHCP активовано. Якщо він включений, це може привести до збоїв.
- Налаштувати IP комутатора. Це робиться у відповідному полі. Потрібно просто вибрати адресу, вільну для цієї локальної мережі. Якщо на маршрутизаторі активовано DHCP, слід вибрати той айпі, який не входить в діапазон адрес, які роздають роутером.
- Вказати маску підмережі. Вона повинна збігатися з маскою роутера.
- У шлюз вписати айпі маршрутизатора.
- Застосовуємо налаштування.
Тепер потрібно відновити мережеві параметри ПК і під’єднати роутер через комутатор, з’єднавши їх порти мережевим кабелем.
Також в налаштуваннях керованого комутатора можна задати параметри для кожного порту. Для зручності адміністрування рекомендується поставити портам hostname та описи (description). В описі можна вказати, до якого саме обладнання або ж в яке приміщення від роз’єму йде кабель. Робиться це, як правило, через командний рядок.
Радимо налаштувати VLAN. Вона дозволить сегментувати мережу. На свитчі потрібно створити кілька таких підмереж, а хости, які будуть підключені до девайсу, будуть розподілені між віланами. Для кожного порту потрібно буде вибрати режим:
- Access — як правило, застосовується для підключення клієнтських пристроїв. Іншими словами, режим стане в нагоді для організації гостьового доступу. Завдяки унікальному тегу — ідентифікатору мережі, пакети від інших віланов відкидаються комутатором.
- Trunk — зазвичай застосовується, якщо необхідно пов’язати кілька свитчей один з одним. Для них налаштовується список віланів, які можуть пропускати порти. Як і в попередньому варіанті, пакети даних з інших підмереж будуть відкидатися.
Примітка: існує Native VLAN — вілан управління. Його трафік не тегується навіть в режимі транка. Він потрібен для сумісності компонентів мережі, які не знайомі з інкапсуляцією 802.1q.
Принцип роботи коммутатора
Як ми вже писали спочатку, перемикач передає трафік тільки одержувачу, що позитивно позначається на продуктивності та безпеки мережі.
У свитча є таблиця, де прописується відповідність адреси вузла (MAC) його порту. Коли комутатор вперше включається, таблиця є порожньою, а сам девайс переходить в режим навчання. Під час навчання дані, які надходять на якийсь із його роз’ємів, передаються і на всі інші. При цьому свитч аналізує отримані кадри, і як наслідок, визначає MAC-адресу відправника. Потім він вписує його в таблицю.
Потім, якщо призначений для хоста, чия адреса вже занесена в таблицю, фрейм, надійде на порт, комутатор передасть його тільки через роз’єм, прописаний в таблиці.
Якщо ж МАС отримувача не співвідноситься ні з одним із роз’ємів, пристрій передасть кадр на всі, крім того, з якого фрейм був отриманий. Згодом свитч вибудує таблицю для всіх активних адрес, що призведе до локалізації трафіку.