5 способів монтажу оптичних конекторів — плюси та мінуси різних методів

19 квітня 2022

У статті поговоримо про те, як можна монтувати оптичні конектори. Розповімо про сфери застосування цих способів, їх переваги та недоліки. Читайте, щоб вибрати слушний варіант монтажу для вашої ВОЛЗ!

5 способів монтажу оптичних конекторів — плюси та мінуси різних методів - фото

Спосіб №1: Клейка

Метод може бути реалізований за допомогою використання різних клейових складів, які зазвичай постачаються в шприцах. Одним з популярних варіантів є епоксидний клей. Але він довго застигає. Щоб прискорити полімеризацію, потрібен каталізатор, який поставляється окремо. При цьому способі конектори заповнюють клеєм, умочують зачищені волокна в полімеризатор і вводять в конектори. Після цього клей застигає максимум за пів хвилини. Зараз все більшого поширення набувають клеї, які не потребують каталізаторів, а самі застигають за кілька секунд.

Незалежно від того, який клей використовується, метод передбачає такий принцип роботи:

склеювання волокон з наконечниками;
сколювання волокна після застигання за допомогою відповідного інструменту;
полірування торця конектора на спеціальних шліфувальних плівках різної зернистості в кілька етапів: від грубого, чорнового, шліфування до дрібного — фінішного.

Тепер розглянемо переваги та недоліки клейового способу монтажу. Почнемо з плюсів. Це якісне полірування та невисока вартість монтажу. Однак мінусів більше. По-перше, це затратно по часу, по-друге, вимагає майстра з високою кваліфікацією. Ну, й по-третє, для клейового методу досить складно організувати відповідні умови: в приміщенні не повинно бути пильно, занадто жарко або холодно.

Цікаво: хоча обладнання для шліфування роз’ємів з’явилося ще в 90-ті, їх застосування не завжди доцільно. Річ у тому, що воно коштує досить дорого, а до того ж його не можна використовувати під час будівництва: якість полірування буде страждати, та й сама машинка теж.

Відзначимо, що метод склеювання втратив популярність, а поступився своїм місцем способу зварювання. Однак в лабораторних дослідженнях нерідко використовують вироби, відполіровані вручну.

Спосіб №2: Приварювання пігтейлів

До реалізації з’єднання з кабелем вже відполірованих конекторів йшли досить довго. Складнощі виникали через громіздкість зварювальних апаратів, а ще їх високу вартість. Купити таке обладнання могли дозволити собі лише компанії-гіганти.

Благо, зараз все добре. Сучасне обладнання тепер компактніше та легше, а ще — функціональніше. Приварити пігтейл — хороший метод, оскільки забезпечує максимально якісне з’єднання при будь-яких умовах.

Крім того, є ще пара переваг способу:

якщо потрібно відремонтувати оптичний пігтейл, то можна зварити волокна повторно;
термоусадкові гільзи, призначені для захисту з’єднання, коштують недорого.

До мінусів можна віднести те, що цей спосіб вимагає наявності зварювального апарату, а також сколювача. До того ж потрібні різні аксесуари, на кшталт сплайс-касет.

Зараз метод приварювання поширився. Тепер його використовують не тільки при монтажі конекторів в несприятливих умовах (на горищах, дахах, в підвалах і при промислових виробництвах), а практично скрізь.

Спосіб №3: Застосування зварних оптичних роз’ємів Splice-On

Одним з недоліків попереднього методу є необхідність поміщати термоусадкові гільзи в сплайс-касетах через те, що вони захаращують оптичну полку. До того ж доступ до гільз ускладнюється, якщо касет багато.

У методу зварювання з використанням спеціальних зварних конекторів такого мінуса немає. Суть такого способу полягає в розміщенні з’єднання прямо в конекторі. Простіше кажучи, після зварювання укорочена гільза «ховається» в задній частині наконечника.

Тут пігтейл не потрібен, оскільки конектор оптичний Splice-On містить фрагмент волокна, який призначений для зварювання та виступає назовні з заднього боку. При цьому волокно вже сколоте, а торець роз’єму відполірований. Такий спосіб передбачає більш надійний захист точки зварювання, оскільки зверху гільзу захищає корпус роз’єму.

Примітка: щоб такі конектори можна було встановлювати на волокна оптичного кабелю, потрібні спеціальні адаптери. Вони використовуються у зварювальному апараті. З одного боку приладу волокно, яке йде з кабелю, підтримується класичним тримачем. З іншого ж боку знаходиться адаптер, який дає можливість поставити в апарат роз’єм зі шматочком волокна.

Переваги методу:

З’єднання добре захищене.
Економія місця в оптичних полицях за рахунок відсутності сплайс-касет.
Волокна легше відрізняти за кольором буфера, який заходить в конектор (у пігтейлів буфер, як правило, однакового кольору).

Звичайно, недоліки у методу теж є:

потрібен зварювальний апарат зі спеціальними адаптерами;
немає можливості повторно переварити роз’єми.

Спосіб №4: Механічне з’єднання

Метод передбачає застосування пігтейлів, зварювальні апарати не використовуються. Слід відразу сказати, що в плані надійності спосіб поступається зварюванню. Він цілком підходить для використання в офісах, створення невибагливих мереж. А ось для «екстремальних» умов, роботі на горищах або на будівельних об’єктах, краще підшукати інший спосіб.

Монтаж оптичного конектора здійснюється за досить простим принципом. Волокна, попередньо сколені, заводять в капіляр оптичної муфти механічного типу. Центральна частина капіляра, який робиться зі скла або полімеру, на кілька мікронів товстіша, ніж зовнішнє волокно. Це забезпечує дуже точне стикування. Ця деталь наповнена гелем, який має такий же показник заломлення, як у скла в ядрі волокна. Завдяки цьому втрати оптичної потужності незначні, попри стикування без зварювання. Після того як волокна заводяться в капіляр муфти, вони фіксуються в ній за допомогою механічних кріплень.

Порада: щоб визначити якість стикування, можна скористатися джерелом видимого світла VFL. З’єднання виконано якісно, якщо в місці стику світло, подане з одного кінця ділянки, не помітне.

Плюси методу:

економія коштів: у зварювальному апараті немає необхідності;
простий і швидкий монтаж;
можливо повторно закласти волокна в роз’єм, але до введення кабелю в експлуатацію.

Мінуси:

з’єднання не таке надійне, як після зварювання;
потрібні спеціальні касети, які призначені для механічних муфт;
підходить для застосування лише в чистих, з високим рівнем запилення, приміщеннях;
спосіб не підходить для високопродуктивних мереж.

Спосіб №5: Застосування Fast конекторів

Теж механічний метод з’єднання. Fast роз’єми являють собою оптичні конектори швидкого монтажу, в які вже інтегрована механічна муфта. Також всередині знаходиться фрагмент сколотого волокна. Торець роз’єму вже відполірований.

Для закладення волокон в такий оптичний конектор може знадобитися спеціальний інструмент. Він схожий на тримач або нагадує лещата. Однак те, який саме інструмент потрібен, залежить від муфти. Бувають моделі з механізмом замикання, поздовжнього стиснення або ж з поворотним механізмом.

Переваги	Не потрібен зварювальний апарат. Простий, швидкий і зручний монтаж. Не потрібно купувати муфту: вона знаходиться всередині конектора та добре захищена корпусом роз’єму. У більшості випадків до введення в експлуатацію є можливість закласти волокна заново.
Недоліки	Якістю з’єднання поступається методам зварювання. Рідко використовується для високопродуктивних мереж. Іноді потрібні спеціальні інструменти, які підбираються індивідуально. Не всі моделі підходять для повторного закладення.

Примітка: цей метод, як і попередній, не розрахований на застосування на будівельних об’єктах, в підвалах й інших приміщень з високим рівнем запилення.