Щоб кабель передавав дані без втрат, сигнал був якісним, а швидкість залишалася на належному рівні важливо правильно вибрати та прокласти виту пару.
У статті ми торкнемося питань вибору витої пари й особливостей прокладки кабелю. Ще поговоримо про обтиснення дроту конекторами для підключення. Ви також дізнаєтеся, що робити, якщо кабель пошкодився.
Вибір витої пари
Перш за все, слід визначитися, де буде монтуватися кабель: в приміщенні або ж на вулиці. Внутрішні моделі оснащуються щільними оболонками з полівінілхлориду, часто — вогнетривкими. Така ізоляція добре захищає провідники від перегинів, пилу і вологи. Однак вона не стійка до ультрафіолету і морозів, сильних механічних навантажень. З цієї причини для вуличної прокладки варто вибирати спеціальну зовнішню виту пару. Оболонка такого кабелю робиться з щільного поліетилену. Він забезпечує стійкість до перепадів температури, прямих сонячних променів і механічних пошкоджень.
Примітка: зовнішні кабелі, як правило, менш гнучкі, ніж внутрішні. Це важливо врахувати при проведенні монтажних робіт.
Крім способу прокладки, при виборі варто орієнтуватися на матеріал провідників. Їх роблять зі сталі, алюмінію і міді. Також часто зустрічаються біметалеві варіанти — алюмінієві з мідним покриттям. Найкраще — мідний варіант. Він забезпечує більш якісний сигнал, та й до перегинів стійкіше.
Також важливо врахувати технічні характеристики, такі як категорію, кількість пар і екранування.
Яку виту пару краще купити, залежить від вимог мережі. Так, категорія вказує на максимальну швидкість передачі даних. Для телефонної лінії знадобиться кабель третьої категорії, а для інтернету найбільш популярними є моделі категорій 5е (1000 Мбіт/сек) і 6 (10 Гбіт/сек).
Що стосується типу екранування, то тут все залежить від умов монтажу. Якщо дріт планується прокладати поруч з джерелами електромагнітного випромінювання (трансформаторами, електронікою), то треба брати екранований кабель. Найпоширеніші — це FTP, із загальним для всіх пар екраном у вигляді фольги, і STP — з екраном у вигляді металевої сітки. Але є й інші варіанти. Екран захищає від радіочастотних перешкод. Якщо в такому захисті немає потреби, сміливо беріть неекрановану модель — UTP.
З кількістю пар все просто. Скільки потрібно, залежить від кількості абонентів. Наприклад, щоб провести інтернет, на одну квартиру має припадати чотири пари. Якщо його проводять в декілька квартир, вигідніше купити багатожильний кабель. Якщо в одну — вистачить стандартної чотирьохпарної моделі.
Виту пару вибрали. Тепер пора переходити до особливостей прокладки.
Особливості монтажу витого кабелю
Спочатку поговоримо про прокладання проводу в приміщенні. Ідеальний варіант — монтувати кабель всередині стіни, підлоги або стелі. В цьому випадку його укладають в перекриттях, розміщуючи в гофрованих трубах або металевих рукавах. Головний плюс — дріт добре захищений від зовнішніх впливів. Ще одна перевага — після ремонту кабелів видно не буде. Ось тут-то і ховається мінус. У стіну, підлогу або стелю можна укласти кабель, тільки якщо в приміщенні ще не зроблений ремонт.
У відремонтованому приміщенні можна прокласти кабель в спеціальному коробі. Найчастіше — пластиковому. Він може кріпитися на стіну, замість плінтуса і на стелю. Фіксуються короби просто: на клей або саморізи. Перевага такого способу — легкий монтаж. Є варіанти, розраховані на різну кількість кабелів, що відрізняються діаметром. До того ж кабель-канали зазвичай складові, та й куточки, та інші подібні аксесуари продаються. Моделі відрізняються й кольорами. Найпоширеніші — білі та різні варіанти коричневого. Так що інтер’єр кабельні короби не зіпсують. Є у такого способу прокладки й інші плюси:
- простота обслуговування і легкість розширення мережі: щоб полагодити дріт, прокласти нову лінію, треба просто зняти кришку кабель-каналу;
- додатковий захист: короб береже дріт від перегинів, вологи та пилу.
Важливо! При прокладанні кабелю в каналі паралельно з електропроводкою варто поставити перегородку, яка розділить мережеву і силову лінії. Це захистить від електромагнітного випромінювання.
Ще один метод внутрішнього монтажу — прокласти кабель по периметру приміщення і закріпити скобами. Однак тут більше мінусів, ніж плюсів. Недоліки способу — це відсутність додаткового захисту дроту і порушення естетичності. Плюси — простота і невисока вартість прокладки.
Тепер поговоримо про зовнішній монтаж. Зовнішню виту пару можна прокладати:
- Під землею — в каналізації та вентиляційних шахтах. В цьому випадку використовуються спеціальні труби, які захищають дріт від вологи, гризунів, впливу ґрунту, лопат, тощо.
- Під водою — в колекторах, колодязях. Цей метод також потребує застосування спеціальних труб.
- По повітрю — на стовпах і опорах. Такий спосіб вимагає використання спеціального кабелю — підвісного. Вита пара для підвісу оснащується сталевим тросом, який розташовується під однією оболонкою з жилами або виноситься окремо. Трос забезпечує захист від провисання й обриву, перелому жил через сильні пориви вітру.
Увага! При монтажі слід дотримуватися радіус вигину, який виробник зазвичай вказує в характеристиках дроту. В іншому випадку ви ризикуєте зламати провідники.
З особливостями прокладки витої пари в приміщенні та поза ним розібралися. Однак це ще не все, що потрібно знати про монтаж такого кабелю.
Як подовжити та розділити на галузі мережу без втрати якості
Чим більше відстань, тим сильніше втрати і гірше сигнал. З цієї причини краще не виходити за рамки стандарту — 305 метрів. Саме така довжина — максимальна для дроту, який поставляється в бухтах. Звичайно, можна зростити виту пару. Але тоді збереження характеристик залишається під великим питанням. З цієї причини для розгалуження мережі без втрати якості сигналу варто використовувати мережеві комутатори. Ці пристрої оснащуються різною кількістю портів, від якої залежить, на скільки комп’ютерів можна розвести мережу. Наприклад: до свитча на 24 порту можна підключити 24 ПК. А зрощування дроту краще залишити як рішення на випадок, якщо кабель треба полагодити.
Відзначимо, що найкраще підключати комп’ютери та роутери, а також свитчи за допомогою спеціальних з’єднувальних шнурів на основі витої пари — литих патч-кордів. Це кабель, який обжатий конекторами з обох кінців. Однак якщо відстань між комутованими девайсами велика, довжини патч-корду може не вистачити. В цьому випадку доведеться опресовувати кабель конекторами самостійно.
Для цього нам знадобиться стрипер, крімпер та конектори. Якщо говорити про наконечники для інтернет-кабелю, тоді потрібні роз’єми RJ45. Якщо для телефонного підключення — RJ11 або RJ12. Те ж стосується й кліщів для обтискання. Гніздо на крімпері має бути сумісним з конектором.
Як обжати виту пару:
- Зняти 25-30 мм зовнішньої ізоляції: вставити кінець кабелю в отвір інструменту і повернути стрипер на 360 градусів.
- Вибрати схему обтиску. Пряму — для підключення різнотипних пристроїв, перехресну — для однакових девайсів. Щоб підключити роутер або комп’ютер до інтернету, нам потрібно розкласти провідники за прямою схемою EIA / TIA-568B. У цьому випадку порядок буде такий: біло-оранжевий, оранжевий, біло-зелений, синій, біло-синій, зелений, біло-коричневий, коричневий.
- Розкласти жили за схемою, вирівняти їх і підрізати.
- Вставити провідники в конектор за схемою.
- Конектор з жилами вставити в гніздо крімпера і натиснути на ручки інструменту.
Усе. Кабель обжатий.
Зрощування двох відрізків кабелю.
Як ми вже говорили, подовжувати таким чином дріт не потрібно, якщо вас турбують втрати якості. Зрощування знадобиться, якщо при неакуратному монтажі в ділянці згину зламалися жили. Наростити виту пару можна за допомогою:
- Скотч-локів. Невеликий аксесуар з гідрофобним гелем всередині, який не дає контактам окислюватися. Потрібно зачистити кабель і за схемою вставити жили в скотч-лок, а потім стиснути з’єднувач. Щоб з’єднати 2 відрізки чотирьохпарних проводів, треба 8 скотч-локов. Мінус способу — неакуратний вигляд і можливе зниження якості сигналу.
- З’єднувача RJ45 — RJ45. Виглядає він як коробочка з двома портами під обтиснуті конекторами дроти. Якщо кабель вже опресували, потрібно просто вставити роз’єми в порти. Перевага методу — в простоті перекоммутації. А мінус — в тому, що з’єднання легко порушити, якщо зачепити зрощений таким чином дріт.
- Зрощувач під забивання. Це більш складний, але зате найнадійніший метод. Аксесуар передбачає закладення жил всередину. Знадобиться зачистити два відрізки витої пари, розкласти за схемою провідники та за допомогою інструменту для забивання закрити жили в контакти. При цьому варто стежити, щоб звиті пари не розпліталися.
Важливо! Категорія і тип екранування у кабелю і конекторів повинні бути ідентичні. Те ж стосується і зрощувачів.
Для надійної роботи мережі важливо вибрати оптимальний за характеристиками витий кабель, відповідний необхідному способу прокладки. Також важливо дотримуватися радіусу вигину і нюансів, супутніх різним методам монтажу.
Додаткова інформація по темі “Вита пара”
- Що вибрати — виту пару UTP чи FTP?
- Як працює вита пара (Технічні характеристики)
- Характеристики та стандарти кабелів витої пари
- Правильне обтискання витої пари на 4 жили
- Яку марку витої пари вибрати
- Кабель вита пара для відеоспостереження
- Ethernet кабель або оптика — що ж вибрати?
- Огляд ринку витої пари України
- Відмінності кабелів витої пари
- Історія розвитку Інтернету
- Показники діаметра витої пари 5E
- Технічні характеристики витої пари
- Маркування кабелів та обладнання